Аналітика

25

січня

2015

Законопроекти 1656 та 1497 щодо судової реформи - ключові відмінності

Законопроект № 1656 (підготовлено Адміністрацією Президента)

Законопроект № 1497

(Підготовлено РПР разом з Міністерством юстиції та міжнародними експертами)

0

Втілено 30 рекомендацій органів Ради Європи, які не реалізовані в чинному законодавстві.

Втілено 44 рекомендації органів Ради Європи, які не реалізовані в чинному законодавстві. Понад 20 рекомендацій втілено значно краще, ніж у законопроекті №1565. Ступінь втілення актуальних рекомендацій органів Ради Європи відображено у таблиці.

1

Президент України утворює, реорганізовує і ліквідує суди (ст. 19). Питання ліквідації судів не входить до повноважень Президента відповідно до Конституції.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 106 Конституції України повноваження Президента України визначаються лише Основним Законом України. На цю обставину Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх рішеннях, зокрема у рішеннях N7-рп/2003, де сказано, що "повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття  законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов'язки)", в рішенні N 9-рп/2004, в якому вказано, що повноваження Президента України, як і повноваження Верховної Ради України, визначаються Конституцією України. Рішенням N 1-рп/2007 з аналогічних мотивів Конституційний Суд України визнав неконституційним наділення Президента України повноваженням призначати на адміністративні посади в судах і звільняти з цих посад.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 106 Президент лише утворює суди у визначеному законом порядку, але не ліквідує їх.

Президент України лише утворює, у тому числі шляхом реорганізації, суди загальної юрисдикції (ст. 19), що відповідає ст. 106 Конституції.

2

Президент має повноваження переводити суддів до суду того ж рівня або вищого рівня, а Верховна Рада – до суду нижчого рівня (ст. 75 і 82).

Водночас повноваження Президента України і Верховної Ради України вичерпно визначені Конституцією України. Конституція України НЕ наділяє Президента і Верховну Раду повноваженням переводити суддів.

Такі норми всупереч Конституції містять приховані можливості для Президента України та Парламенту впливати на формування складу окремих судів та забезпечувати лояльність до себе окремих суддів.

Рада суддів України за поданням кваліфікаційної комісії суддів, за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади переводить та підвищує суддів (ст. 72 і 79).

Як Президент, так і Верховна Рада усуваються від процесу переведення, підвищення суддів.

Таким чином, на рівні закону виключається вплив на суддів та можливість політично-вмотивованих рішень.

3

Президент України підписує посвідчення суддям, призначеним на посаду вперше, головам судів, заступникам голів судів, хоч до призначення останніх не має жодного стосунку (ст. 51). Повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України. Конституція України НЕ наділяє Президента повноваженням підписувати посвідчення ані суддів, яких він призначає, ані тим більше голів судів чи їх заступників, до призначення яких він не має жодного стосунку.

Це може містити прихований вплив на голів і заступників з боку Президента України.

Голова Ради суддів України підписує посвідчення усім суддям та головам судів, їх заступникам (ст. 49).

4

Президент особисто приймає присягу у суддів (ст. 56).

Вже майже рік понад 300 суддів все ще не приведені до присяги (через брак часу Президента), через що не здійснюють правосуддя, але отримують зарплату. А це  мільйони гривень!

Прибирається обов’язкова участь Президента у приведенні суддів до присяги. 

5

Законопроект зберігає корумповані господарські суди, водночас передбачає можливість віддалення від людей апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ через ліквідацію Президентом частини з цих судів.

Законопроект запроваджує поступову ліквідацію системи господарських судів.

6

Виписано дві процедури дисциплінарного провадження у Вищій кваліфікаційній комісії суддів та Вищій раді юстиції.

Зокрема не визначаються строки дисциплінарного провадження, а значить справи можуть тягтися роками. Законопроект оперує терміном: "суддя, що вчинив дії, що порочать звання судді", що є нечіткою підставою для звільнення судді і може використовуватися як фактор впливу на суддю.

Також законопроект №1656 не відповідає рекомендації Венеціанської комісії щодо необхідності врегулювання механізму притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в одному законодавчому акті (п. 44 CDL-AD(2010)029).

Процедура дисциплінарного провадження у дисциплінарній комісії і Вищій раді юстиції є єдиною і виписана дуже детально, встановлено чіткі строки для прийняття рішення в дисциплінарній справі, що зводить до мінімуму можливість тиску на суддю.

7

Залишається діяти Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), а перелік її повноважень розширюється, а кількість членів збільшується, а отже, й видатки на неї зростуть.

Замість Вищої кваліфікаційної комісії утворюється Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія суддів (КДКС) за зразком аналогічних органів в системі прокуратури і адвокатури. Її структура є відмінною від ВККС за діючою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів». Робочими органами КДКС є комісії з попереднього вивчення скарг, дисциплінарні та кваліфікаційна комісії. Така структура дозволить зробити роботу Комісії більш ефективною без збільшення її складу.

Повноваження КДКС стосуються переважно добору кандидатів на посаду судді, їхньої спеціальної підготовки і здійснення дисциплінарного провадження щодо судді.

8

ВККС у складі 14 членів формується з’їздом суддів України (8 суддів, обраних безстроково або суддів у відставці), з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (2 особи), з’їздом адвокатів України (2 особи), Уповноваженим ВР з прав людини (1 особа, яка не є суддею), Головою Державної судової адміністрації (1 особа, яка не є суддею). Щодо з’їзду адвокатів та з’їзду представників юридичних навчальних закладів, - не конкретизовано з числа кого вони мають обрати своїх представників у ВККС. Це означає, що представником від з’їзду адвокатів може бути також прокурор чи суддя. Виникає можливість знову створювати закриті середовища.

КДКС у складі 11 членів формується з’їздом суддів України (6 діючих суддів або суддів у відставці), з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (2 особи з числа науковців), з’їздом адвокатів України (1 особа з числа адвокатів), Уповноваженим ВР з прав людини (2 особи з числа представників громадських об’єднань). Чітко визначено, що від з’їзду адвокатів має бути обраний адвокат і так само від з’їзду представників юридичних навчальних закладів – науковець. Новинкою є можливість представникам громадськості бути членами КДКС і впливати таким чином на якість формування суддівського корпусу.

9

Встановлюються кваліфікаційні класи для суддів, від 1 до 5, що створює градацію суддів за відчутності чітких критеріїв такої градації, визначених законом.

Запровадження кваліфікаційних класів для суддів може мати наслідком їх використання для впливу на нелояльних суддів, як це було до їх ліквідації.

Такі норми  відсутні.

10

Органами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів відповідної спеціалізації, Рада суддів України та з’їзд суддів України.

Органами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України та З’їзд суддів України. Таким чином, прибираються «прокладки» у вигляді конференцій суддів і рад суддів, які не є потрібними. Спрощення системи суддівського самоврядування – є вимогою Венеціанської комісії з метою посилення органів суддівського самоврядування.

11

Процедуру формування з’їзду суддів залишається такою, як діє зараз: делегати  від місцевих судів на конференції суддів загальних і спеціалізованих судів проходять кастинг в апеляційних судах; а делегати на з’їзд суддів визначаються «зверху» - конференціями суддів загальних і спеціалізованих судів у Києві.

Ця процедура призводить до висування «своїх» визначених кандидатів.

Процедура формування складу учасників з’їзду суддів передбачається "знизу" (кожен суд безпосередньо делегує своїх представників).

12

Рада суддів України, як і сьогодні, наділена повноваженням визначати порядок розподілу справ. Сьогодні це призвело до встановлення багатьох винятків з автоматизованого розподілу, що дозволяє головам судів перерозподіляти справи на «потрібного» суддю.

Вичерпно врегульовує порядок розподілу справ (автоматизований розподіл).

13

Члени Вищої ради юстиції обираються за тією ж схемою, що діє сьогодні (і не відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, щодо того, що в неї мають входити більшість суддів, обраних суддями). Це дозволяє кожному звільненому судді оскаржувати своє звільнення в Європейському суді з прав людини на підставах того, що Вища рада юстиції, яка його звільнила, не є легітимною.

Кандидатури суддів у Вищу раду юстиції погоджуються з Радою суддів (чим дотримується вимога Європейського суду з прав людини, щодо того, що у Вищу раду юстиції мають входити більшість суддів, обраних суддями). Це означає, що звільнені судді не зможуть ставити під сумнів її легітимність, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, аби поновитися на посаді.

14

Суди і далі зберігатимуть можливість повертати заяви громадянам через непідсудність чи неналежність до юрисдикції суду

Запроваджується механізм, який не дає суду можливості повернути заяву через непідсудність чи неналежність до юрисдикції суду – тепер суд, який отримав заяву, повинен сам визначити належний суд і передати йому заяву

15

Відсутні механізми електронного судочинства.

Законопроект впроваджує механізми електронного судочинства, зокрема замість паперових листів можна отримувати і подавати процесуальні документи в електронному вигляді. Такий механізм робить комунікацію з судом зручнішою для людей та економнішою для держави.

16

Відсутні спеціальні правила щодо функціонування судової системи в особливих умовах (проведення АТО, найдзвичайний або воєнний стан).

Є окремий розділ щодо функціонування судової системи в особливих умовах (проведення АТО, найдзвичайний або воєнний стан), що є вимогою сьогодення. Також з КПК вилучаються неконституційні положення, що в районі проведення АТО можна затримувати людину на 30 діб без рішення суду. Натомість передбачено механізм залучення слідчих суддів до вирішення відповідних питань.

17

Очищення суддівського корпусу запропоновано провести шляхом кваліфікаційної атестації без чітко визначених критеріїв. Якщо суддя не пройде цю атестацію, то його можуть звільнити на підставі порушення присяги. Оскільки процедура і критерії отримання кваліфікаційного класу є нечіткими, це створює загрозу прийняття політично вмотивованих рішень стосовно. Більше того, запровадження процедури звільнення судді за наслідками атестації потребує внесення змін до Конституції. Без внесення таких змін є великий ризик того, що звільнені судді зможуть поновитися на своїх посадах, оскарживши процедуру звільнення в Європейському суді з прав людини. Отже, запропонована процедура атестації не гарантує очищення суддівського корпусу та створює загрозу поновлення звільнених суддів.

Законопроект створює передумови для якісного очищення суддівського корпусу через дієві механізми притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Для якісного очищення суддівського корпусу потрібно внести зміни до Конституції, які гарантуватимуть незворотніть цього процесу. Експерти РПР вже напрацювали відповідний законопроект.

Цікаве