analytics

ДОВІДКА про втілення рекомендацій органів Ради Європи у Законі України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015

17.02.2015

Рекомендацій усього – 77, з них:

враховано повністю – 27
враховано частково – 21
не враховано            – 15
рекомендацій, які можуть бути втілені лише через
конституційні зміни, прийняття інших законів
або через зміни на практиці без законодавчих змін
– 14

Рекомендація і джерело

Ступінь імплементації у законі

1.   

Створити незалежний від виконавчої та законодавчої влади орган, який би відповідав за призначення та кар’єру суддів. Скасувати систему, яка передбачає залучення законодавчих або виконавчих органів до процесу обрання суддів до ради юстиції.

п. 40-41 CCJE (2001) Op N1

п. 31 CCJE (2007) Op. N 10

Склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів формується з’їздом суддів, з’їздами адвокатів і науковців, а також без участі виконавчої та законодавчої влади (ст. 102 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Президент і Верховна Рада і далі призначають частину складу Вищої ради юстиції, у т.ч. з числа суддів (ст. 8 – 9 Закону «Про Вищу раду юстиції»), а Міністр юстиції і Генеральний прокурор входять до її складу за посадою, бо це передбачає Конституція. Водночас передбачено механізми конкурсного і публічного добору членів Вищої ради юстиції (ст. 62-64 Закону «Про Вищу раду юстиції). Членами Вищої ради юстиції не зможуть бути діючі члени парламенту (ст. 6 Закону «Про Вищу раду юстиції).

Висновок: рекомендацію втілено частково. Повне втілення вимагає змін до Конституції. Водночас в межах чинної Конституції можна було передбачити, що членів Вищої ради юстиції з числа суддів Президент і Верховна Рада призначають за погодженням з органами суддівського самоврядування.

2.   

Об’єднати Вищу раду юстиції і Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Проте якщо дві інстанції все-таки будуть збережені, кожна з них повинна бути незалежною.

п. 40 CPL-AD (2013)014

Закон в межах чинної Конституції зберігає обидва органи.

Висновок: втілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

3.   

Забезпечити обрання членів ради юстиції (суддів), що не є суддями, серед інших видатних юристів, університетських професорів з певним стажем перебування на посаді чи звичайних громадян. Сучасний менеджмент судової системи може вимагати широкого внеску членів, що мають досвід поза правовою сферою (наприклад, у сфері управління, фінансів, IT, соціальних наук).

п. 22 CCJE (2007) Op. N 10

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п’яти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше п’ятнадцяти років, є визнаним фахівцем у галузі права та має бездоганну професійну репутацію (ст. 6 Закону «Про Вищу раду юстиції»).

Висновок: рекомендацію втілено частково, оскільки закон передбачає можливість бути членом Вищої ради юстиції (так само і Вищої кваліфікаційної комісії суддів) лише юристів.

4.   

Передбачити, що більшість членів Вищої ради юстиції чи принаймні істотну її частину складають судді, обрані суддями.

п. 35 CPL-AD (2013)014

п. 112 Рішення ЄСПЛ за заявою № 21722/11

10 з 20 членів Вищої ради юстиції призначають з числа суддів або суддів у відставці, але без будь-якої участі органів суддівського самоврядування (ст. 8 – 13 Закону «Про Вищу раду юстиції»). Також за посадою до складу Вищої ради юстиції входить Голова Верховного Суду, якого обирають судді цього суду.

Висновок: рекомендацію втілено частково. Повне втілення вимагає змін до Конституції. Водночас можна було передбачити, що членів Вищої ради юстиції з числа суддів Президент, Верховна Рада та інші органи призначають за погодженням з органами суддівського самоврядування.

5.   

Вилучити представника Мін’юсту зі складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

п. 81 CDL-AD(2010)026

Представника Мін’юсту у Вищій кваліфікаційній комісії суддів не буде (ст. 102 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Лише на перехідний період (4 роки) він залишатиметься (п. 5 прикінцевих і перехідних положень Закону «Про забезпечення права на справедливий суд»). До речі, Міністр юстиції призначив члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів за результатами відкритого конкурсу. Сьогодні цей член комісії очолює її.

Висновок: рекомендацію втілено частково (на майбутнє). Водночас конкурсний спосіб добору члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів не дозволяє стверджувати про його залежність від Міністра юстиції.

6.   

Передбачити, що Вища рада юстиції повинна працювати як постійно діючий орган.

п. 113 Рішення ЄСПЛ за заявою № 21722/11

Члени Вищої ради юстиції здійснюватимуть свої повноваження на постійній основі. На час виконання своїх повноважень члени Вищої ради юстиції відряджатимуться до неї (крім тих, що входять за посадою) (ст. 1, 6 Закону «Про Вищу раду юстиції»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

7.   

Гарантувати безперервність діяльності ради юстиції (суддів). Її члени не повинні змінюватися в один і той же час.

п. 35 CCJE (2007) Op. N 10

Більшість складу Вищої ради юстиції має бути змінена впродовж одного й того самого проміжку часу (п. 3 і 4 прикінцевих і перехідних положень). Велика ймовірність тимчасового припинення діяльності Вищої ради юстиції через відсутність повноважного складу залишається і на майбутнє.

Висновок: рекомендацію не враховано. Можна було передбачити систему часткової ротації членів Вищої ради юстиції.

8.   

Передбачити, що судді всіх інстанцій повинні мати однакову вагу на виборах складу Вищої ради юстиції, а судді вищих судів не мають провідних позицій на голосуванні.

п. 37 CPL-AD (2013)014

На з’їзді суддів, який обиратиме членів Вищої ради юстиції, суди всіх спеціалізацій та інстанцій будуть представлені пропорційно (ст. 129 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

9.   

Скасувати визначення кількості дисциплінарних інспекторів на рівні закону.

п. 80 CDL-AD(2010)026

Закон передбачає збільшення кількості інспекторів до 42, що не відповідає вказаній рекомендації (ч. 2 ст. 109 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Автори обґрунтовують це тим, що визначення конкретної кількості інспекторів дає можливість передбачати фінансування на них, інакше таке фінансування може бути меншим від необхідної кількості судових інспекторів.

Висновок: рекомендацію не враховано.

10.                

Забезпечити віднесення до відання ради суддів (юстиції) питань добору, заохочення, навчання, кар’єри, імунітету, переведення, дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів.

п. 19 CPL-AD (2013)014

п. 14 CDL-AD(2010)004

п. 5 CDL-AD (2007)028

п. 70 CDL-AD(2010)026

п. 53 CDL-AD (2011)033

Функції з вирішення питань добору, кар’єри, переведення, дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів розподілені між Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Вищою радою юстиції і політичними органами – Президентом і Верховною Радою (її профільним комітетом). Повноваження щодо остаточного вирішення питань призначення, кар’єри і звільнення суддів і далі залишаються у Президента і Верховної Ради. При цьому політичні органи можуть дискреційно і невмотивовано відхилити відповідні кандидатури, запропоновані Вищою кваліфікаційною комісією суддів і Вищою радою юстиції.

У межах чинної Конституції Президент і Верховна Рада не наділені повноваженням переводити суддів по вертикалі і горизонталі, однак закон, всупереч Конституції, наділяє їх такими повноваженнями (ст. 75, 82 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію не враховано. Повне втілення вимагає змін до Конституції. Водночас в межах чинної Конституції політичні органи можна було позбавити повноваження переводити суддів і передати його або Вищій кваліфікаційній комісії суддів або Раді суддів України. Після змін до Конституції Раду суддів України, Вищу кваліфікаційну комісію суддів і Вищу раду юстиції доцільно об‘єднати в один орган.

11.                

Забезпечити співпрацю ради юстиції (суддів) з навчальною установою у створенні і розвитку програми для початкового навчання суддів, за допомогою якої кандидати будуть розвивати і поглиблювати не лише свої правові знання національних та міжнародних норм матеріального та процесуального права і практики, а й розвивати додаткові навички, наприклад, знання іноземних мов, етики, альтернативного вирішення спорів, так щоб суспільство могло обслуговуватися суддями, здатними застосовувати закон правильно, шляхом критичного і незалежного мислення, соціальної чутливості та відкритості.

п. 68 CCJE (2007) Op. N 10

Національна школа суддів перебуває у сфері відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а не Вищої ради юстиції. Програму, навчальний план та порядок проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді затверджує Вища кваліфікаційна комісія суддів України за рекомендацією Національної школи суддів України (ст. 71 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково. Повне втілення вимагає змін до Конституції та практичних кроків, які не вимагають законодавчих змін.

12.                

Покласти на судову владу відповідальність щодо організації і контролю за підготовкою суддів. Концепцію навчальних програм і їх впровадження має бути доручено спеціальному автономному органу (навчальній академії) під контролем судової влади (найкраще ради юстиції) з власним бюджетом, і який повинен працювати консультуючись з суддями. Має бути розроблено чіткий розподіл функцій між радою юстиції та навчальною академією.

п. 65 CCJE (2007) Op. N 10

Національна шкода суддів залишатиметься у сфері відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Школа відповідає як за первинну майбутніх суддів, так і підготовку впродовж кар’єри судді. Національна школа суддів здійснює науково-методичне забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції (ст. 91 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Однак чітких правил взаємодії між Національною школою суддів та Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Вищою радою юстиції не вироблено.

Висновок: рекомендацію втілено частково.

13.                

Надати раді юстиції (суддів) консультативні повноваження щодо ухвалення висновків до всіх проектів текстів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуального права і в цілому всіх законопроектів, що стосуються судової системи (у тому числі незалежності судової влади або заходів, які б могли зменшити громадянам можливості у доступі до правосуддя), перед процедурою розгляду цих проектів у парламенті.

п. 87 CCJE (2007) Op. N 10

Висновки щодо законопроектів надаватимуть Верховний Суд і вищі спеціалізовані суди (ст. 36, 38, 46 Закону «Про судоустрій і статус суддів»), Рада суддів такими повноваженнями не наділена (ст. 131 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію не враховано.

14.                

Зменшити кількість рівнів суддівського самоврядування.

п. 93 CDL-AD(2010)026

Організаційними формами суддівського самоврядування будуть лише збори суддів у кожному суді, Рада суддів України, з'їзд суддів України (ст. 125 Закону «Про судоустрій і статус суддів). Законом відмовилися від конференцій і рад суддів загальних і спеціалізованих судів.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

15.                

Уникнути дублювання повноважень у різних органів суддівського самоврядування.

п. 93 CDL-AD(2010)026

Зменшення кількості рівнів суддівського самоврядування і чітке визначення повноважень зборів суддів, Ради суддів України і з’їзду суддів України (ст. 126, 127, 131 Закону «Про судоустрій і статус суддів») дозволить уникнути дублювання повноважень.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

16.                

Встановити більш пропорційне представництво суддів при обранні делегатів на з’їзд суддів України. Замінити принцип «рівного представництва» від кожної юрисдикції на більший пропорційний спосіб обрання.

п. 129 (22) CDL-AD(2010)026

Закон зберігає принцип формування з'їзду суддів України делегатами з розрахунку по одному делегату від певної кількості суддів (ст. 129 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Цей принцип було запроваджено Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

17.                

Встановити більш пропорційне представництво суддів у Раді суддів. Замінити принцип «рівного представництва» від кожної юрисдикції на інший, щоб склад Ради суддів відповідав принципу рівності.

п. 129 (23) CDL-AD(2010)026

Закон зберігає принцип пропорційного представництва суддів у Раді суддів України (ст. 131 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Цей принцип було запроваджено Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

18.                

Позбавити групу осіб, які не відносяться до судової влади (Президент, Голова Верховної Ради, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, члени Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Міністр юстиції) права бути присутніми на з’їзді суддів.

п. 96 CDL-AD(2010)026

Закон не передбачає обов’язкового запрошення високопосадовців на з’їзд суддів України. Коло запрошених визначатиме Рада суддів України на свій розсуд (ч. 4 ст. 128 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

19.                

Відмовитися від обов’язкового запрошення Міністра юстиції і Міністра фінансів на засідання Ради суддів.

п. 97 CDL-AD(2010)026

Закон не передбачає обов’язкового запрошення високопосадовців на засідання Ради суддів України (ст. 131 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Коло запрошених визначатиме Рада суддів України на свій розсуд залежно від потреби.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

20.                

Створити в рамках судової системи один або кілька органів або призначити осіб, які виконуватимуть консультативну функцію і до яких судді могли би звертатися за порадою, якщо вони невпевнені в тому, чи є їхня діяльність в приватному житті сумісною зі статусом судді. Наявність таких органів або осіб має заохочувати обговорення змісту і значення етичних правил у судовій системі. Такі органи або особи можуть бути створені під егідою Верховного Суду чи асоціації суддів. У будь-якому випадку, такі органи повинні бути відокремлені від органів, що відповідають за дисциплінарну відповідальність суддів, і повинні переслідувати інші цілі.

п. 29 CCJE (2002) Op. N 3

Відповідних положень закон не передбачає.

Висновок: рекомендацію не враховано.

21.                

Збільшити віковий ценз та стаж в галузі права, який необхідний для зайняття посади судді.

п. 26-27 CPL-AD (2013)014

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» регулює це питання в межах чинної Конституції.

Висновок: Втілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

22.                

Забезпечити лише церемоніальну роль Президента у призначенні і звільненні суддів.

п. 12, 29 CPL-AD (2013)014

Президент призначає або звільняє суддю лише на підставі подання Вищої ради юстиції, а переводити суддю – на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Водночас в судовій практиці невмотивована відмова у такому призначенні визнається законною, оскільки подання мають рекомендаційний характер

Також Президент наділений повноваженням підписувати посвідчення суддів, голів судів і їх заступників (ст. 51 Закону «Про судоустрій і статус суддів»), приводити суддів до присяги (ст. 56 цього ж Закону). Не виконуючи ці повноваження Президент може перешкоджати набуттю статусу судді. Наприклад, Президент Порошенко впродовж більше року не приводить до присяги суддів, яких призначив попередній Президент. Подібна проблема існувала при всіх Президентах, починаючи з Л.Кучми.

Висновок: рекомендацію не враховано.

23.                

Встановити процедуру, яка регулює збір і отримання інформації від кандидата на посаду судді; кандидат повинен бути ознайомлений з нею і мати право на її оскарження.

п. 29 (12) CDL-AD(2010)026

У разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді установленим цим Законом вимогам, Вища кваліфікаційна комісія суддів розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді матиме право ознайомитися з цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її (ст. 70, 78, 79 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково, оскільки не визначено підстав для ухвалення негативного рішення стосовно кандидата на посаду судді, зокрема й того, який претендує на безстрокове обрання.

24.                

Усунути Верховну Раду від призначення суддів.

п. 16-18 CPL-AD (2013)014

Закон залишає повноваження Верховної Ради щодо переведення суддів, хоч такого повноваження вона не має навіть за чинною Конституцією (ст. 82 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Водночас виключити обрання судді безстроково з повноважень Верховної Ради можна лише через зміни до Конституції. Однак на відміну від Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 р. змінами до Закону «Про Регламент Верховної Ради України» (ст. 214) відновлено підготовчу роль профільного парламентського комітету у підготовці цього питання до засідання Верховної Ради без конкретизації його повноважень.

Висновок: рекомендацію не враховано. Виключити обрання судді безстроково з повноважень Верховної Ради можна лише через зміни до Конституції, водночас виключити можливість переведення судді з повноважень Верховної Ради можна навіть в умовах чинної Конституції.

25.                

Позбавити Верховну Раду можливості переводити суддів.

п. 53 CDL-AD (2011)033

Закон залишає повноваження Верховної Ради (так само які і Президента) щодо переведення суддів (ст. 82 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію не враховано.

26.                

Визначити об’єктивні критерії для розвитку кар’єри судді у рамках безспірного закону.

п. 70 CDL-AD(2010)026

Для просування по службі суддя повинен «підтвердити за результатами кваліфікаційного оцінювання здатність здійснювати правосуддя у суді вищого рівня» (ст. 26, 31, 39 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: професійна компетентність (знання права, здатність проводити судове засідання та ухвалювати рішення), особиста компетентність (здатність виконувати обсяг роботи, самоорганізованість), соціальна компетентність (урівноваженість, стресова стійкість, комунікативність) та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня (ч. 2 ст. 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів). Водночас ці критерії не диференційовано для претендентів на посади в суди різних рівнів. Крім того, порядок оцінювання судді за цими критеріями на основі тесту, вивчення суддівського досьє і співбесіди не можна вважати таким, що визначений в рамках безспірного закону.

Ці зауваження стосуються також «первинного і повторного  кваліфікаційного оцінювання» (переатестації) усіх суддів згідно з п. 5 – 6 прикінцевих і перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Висновок: рекомендацію втілено частково.

27.                

У разі, якщо держава проводить індивідуальне оцінювання суддів, його метою має бути підвищення якості роботи суддів.  Оцінювання не повинно проходити занадто часто, щоб не справляти враження постійного нагляду, який за самою своєю природою може загрожувати незалежності судової влади.

п. 24, 40 CCJE (2014) Oр. № 17

Закон передбачає два види оцінювання – кваліфікаційне і регулярне.

Кваліфікаційне оцінювання проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів з метою:

- перевірки здатності судді здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня;

- підтвердження професійного рівня судді для обрання на посаду судді безстроково (ст. 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Регулярне оцінювання судді проводиться різними суб’єктами (тренерами Національної школи суддів, іншими суддями, суддею самого себе, підготовленими представниками громадських організацій за результатами моніторингу судового процесу) з метою виявлення індивідуальних потреб судді щодо вдосконалення, стимулювання його до підтримання кваліфікації на належному рівні та професійного зростання (ст. 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

28.                

Основа та основні елементи формального оцінювання суддів (якщо таке існує) повинні бути чітко і вичерпно визначені у первинному законодавстві. Деталі можуть регулюватися підзаконними актами, які також повинні бути опубліковані.

п. 30 CCJE (2014) Oр. № 17

Складові кваліфікаційного і регулярного визначені законом. Порядок та методику оцінювання судді визначає Вища кваліфікаційна комісія суддів за погодженням з Радою суддів (ст. 83, 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

29.                

Оцінювання суддів повинно бути засноване на об'єктивних критеріях. Такими критеріями є: професійна компетентність (знання права, спроможність проводити судове засідання, спроможність писати вмотивовані рішення), особиста компетентність (спроможність вправлятися з обсягом роботи, спроможність приймати рішення, відкритість до нових технологій), соціальна компетентність, тобто спроможність бути посередником у спорах, повага до сторін, а також лідерська спроможність для тих, чия посада цього вимагає. оцінювання не має ґрунтуватися лише на кількісних критеріях. якість, а не лише кількість рішень судді повинна бути ключовим елементом індивідуального оцінювання.

п. 33 CCJE (2014) Oр. № 17

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: професійна компетентність (знання права, здатність проводити судове засідання та ухвалювати рішення), особиста компетентність (здатність виконувати обсяг роботи, самоорганізованість), соціальна компетентність (урівноваженість, стресова стійкість, комунікативність) та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня (ст. 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Висновок: рекомендацію втілено частково, оскільки не визначено специфічних критеріїв для оцінювання суддів судів різного рівня.

30.                

Оцінка якості рішення, ухваленого суддею, має зосереджуватися на методиці, яку суддя в цілому застосовує в своїй роботі,  а не на оцінюванні юридичного обґрунтування окремих рішень.

п. 35 CCJE (2014) Oр. № 17

Оцінювання не передбачає оцінку юридичного обґрунтування судового рішення.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

31.                

Слід уникати вираження результатів оцінювання у цифрах, відсотках або рейтингу суддів без надання додаткової інформації, оскільки це може сформувати помилкове враження об'єктивності та достовірності. Проте система ранжування є прийнятною для досягнення деяких конкретних цілей, таких як просування по службі.

п. 42-43 CCJE (2014) Oр. № 17

Вища кваліфікаційна комісія суддів за результатами кваліфікаційного оцінювання формує рейтинг суддів, який враховується під час конкурсу на вакантну посаду в суді, який проводиться серед судів (ст. 73 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

32.                

Оцінювання повинно проводитися в основному суддями з можливим залученням ради суддів (юстиції). Слід уникати проведення оцінювання Міністерством юстиції чи іншими зовнішніми органами.

п. 37 CCJE (2014) Oр. № 17

Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, де більшість складають судді, обрані суддями. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть брати участь представники органу суддівського самоврядування (ст. 83 - 84 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Регулярне оцінювання судді проводиться:

- викладачами (тренерами) Національної школи суддів України за результатами підготовки шляхом заповнення анкети;

- іншими суддями відповідного суду шляхом анкетування;

- самим суддею шляхом заповнення анкети самооцінки;

- громадськими об’єднаннями шляхом незалежного оцінювання роботи судді в судових засіданнях (ст. 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

33.                

Несприятливе оцінювання не повинно бути (крім виняткових обставин) причиною для звільнення з посади. Це має відбуватися лише у випадку серйозного порушення визначених законом дисциплінарних норм чи положень кримінального права або якщо неминучий висновок з процесу оцінювання полягає в тому, що суддя не здатний або не бажає виконувати свої суддівські функції на об’єктивно визначеному мінімальному прийнятному рівні. Ці висновки повинні прийматися за належною процедурою і базуватися на надійних даних.

п. 29, 44 CCJE (2014) Oр. № 17

За загальними правилами, несприятливе оцінювання не є підставою для звільнення з посади судді. Однак підставою для внесення подання про звільнення судді за порушення присяги є «непідтвердження можливості здійснення правосуддя у відповідному суді за результатами повторного кваліфікаційного оцінювання» в рамках разової процедури так званої переатестації суддів (п. 6 прикінцевих і перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково, оскільки в рамках разової процедури переатестації суддю може бути звільнено без проведення дисциплінарного розгляду.

34.                

Суддя, який проходить оцінювання, повинен мати безпосередній доступ до будь-якої доказів, призначених для використання в оцінюванні, щоб мати можливість при необхідності оскаржити їх.

п. 39 CCJE (2014) OP. № 17

Кваліфікаційне оцінювання проводиться публічно, у присутності судді, який оцінюється. Спеціальних правил про доступ до матеріалів оцінювання немає.

Висновок: рекомендацію не враховано, але відповідні гарантії можуть бути визначені на рівні підзаконних актів.

35.                

Суддя, який проходить оцінювання, повинен мати ефективне право на оскарження негативного оцінювання, зокрема, коли воно впливає на "цивільні права" судді, за змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Чим серйозніші наслідки оцінювання може мати для судді, тим важливішими є такі права ефективного перегляду. 

п. 41 CCJE (2014) Oр. № 17

Суддя, не згодний з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 86 Закону «Про судоустрій і статус суддів).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

36.                

Оцінювачі повинні мати достатньо часу і ресурсів, щоб проводити комплексну оцінку індивідуальних навичок та продуктивності кожного судді. Суддя, який проходить оцінювання, повинен бути поінформований про те, хто є оцінювачами, і повинен мати право попросити про заміну будь-якого оцінювача, якого можна об'єктивно вважати упередженим.

п. 36 CCJE (2014) Oр. № 17

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів може бути відведений за наявності даних про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності (ст. 107 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Однак стосовно інших оцінювачів такого права не передбачено.

Висновок: рекомендацію втілено частково, але відповідні гарантії можуть бути визначені на рівні підзаконних актів.

37.                

Слід уникати використання індивідуального оцінювання для визначення зарплати та пенсій суддів.

п. 28, 45 CCJE (2014) Oр. № 17

Оцінювання не впливає на грошову винагороду судді.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

38.                

Процедурні рамки та методи оцінювання мають бути доступними для громадськості, однак процес індивідуального оцінювання у цілях кар'єрного росту або заохочення не повинен враховувати громадську думку щодо судді.

п. 48 CCJE (2014) Oр. № 17

Регулярне оцінювання судді може проводитися громадськими об’єднаннями шляхом незалежного оцінювання роботи судді в судових засіданнях. Однак результати такого оцінювання можуть враховуватися під час розгляду питання про обрання судді безстроково та проведення конкурсу на зайняття посади у відповідному суді (ст. 88, 89 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково, але відповідні гарантії можуть бути визначені на рівні підзаконних актів.

39.                

Надати судді лише функціональний імунітет (імунітет від звинувачення за дії, вчинені у процесі виконання суддівських функцій).

п. 61 CDL-AD(2010)004

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» регулює це питання в межах чинної Конституції, яка передбачає широкий імунітет судді від затримання і арешту. Водночас законопроект, який втілює цю рекомендацію Верховна Рада скерувала до Конституційного Суду для надання висновку в рамках процедури внесення змін до Конституції.

Висновок: втілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

40.                

Передати від Верховної Ради до Вищої ради юстиції повноваження з позбавлення імунітету судді.

п. 19 CPL-AD (2013)014

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» регулює це питання в межах чинної Конституції, яка позбавлення суддівського імунітету Верховною Радою. Водночас законопроект, який втілює цю рекомендацію Верховна Рада скерувала до Конституційного Суду для надання висновку в рамках процедури внесення змін до Конституції.

Висновок: втілення вимагає змін до Конституції.

41.                

Визначити на рівні закону підстави для зміщення судді з адміністративної посади.

п. 25 CDL-AD (2011)033

Збори суддів відповідного суду достроково звільняють суддю з адміністративної посади за ініціативою не менше ніж однієї третьої від кількості суддів відповідного суду рішенням, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами суддів, які працюють у відповідному суді (ст. 20 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Підстав для такого рішення не визначено.

Висновок: рекомендацію не враховано.

42.                

Визначити на рівні закону момент припинення повноважень судді на адміністративній посаді.

п. 154 Рішення ЄСПЛ за заявою № 21722/11

Голова суду, його заступник можуть бути достроково звільнені з посади зборами суддів. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді (ст. 20 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

43.                

Передбачити, що член Вищої ради юстиції, який вніс пропозицію про звільнення відповідного судді з посади, не повинен брати участі у прийнятті нею рішення щодо цього судді.

п. 42 CDL-AD(2010)029

Член Вищої ради юстиції, який порушив питання перед Вищою радою юстиції про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні при прийнятті рішення (ст. 32 Закону «Про Вищу раду юстиції»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

44.                

Передбачити шкалу дисциплінарних санкцій щодо суддів у залежності від тяжкості дисциплінарного проступку.

п. 57 CDL-AD (2011)033

Замість теперішніх догани і звільнення закон (ст. 97 Закону «Про судоустрій і статус суддів») передбачає шість видів стягнення, які застосовуються за принципом пропорційності:

1) попередження;

2) догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) сувора догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) переведення судді до суду нижчого рівня;

6) висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

45.                

Встановити строки давності для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема й для звільнення за порушення присяги.

п. 139 Рішення ЄСПЛ за заявою № 21722/11

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. У разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини встановлені факти, які можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до судді, зазначений строк обраховується з дня набуття таким рішенням Європейського суду з прав людини статусу остаточного (ст. 96 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Водночас саме звільнення за порушення присяги може відбутися за межами цих строків, хоч висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути прийнято своєчасно.

Висновок: рекомендацію втілено частково.

46.                

Вужче врегулювати підстави для звільнення судді, які стосуються його неналежної поведінки. Зокрема більш чітко законодавчо визначити можливості звільнення судді за порушення присяги. Звільнення судді за порушення присяги можливе лише тоді, коли це порушення такої природи, яка унеможливлює подальше перебування особи на посаді професійного судді.

п. 63 CDL-AD (2011)033

п. 86 CDL-AD(2010)026

Суддю може бути звільнено, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) визнання судом судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією (ст. 97 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Деякі з підстав є надто абстрактні – див. п. 1 і 3.

Крім того, підставою для внесення подання про звільнення судді за порушення присяги є «непідтвердження можливості здійснення правосуддя у відповідному суді за результатами повторного кваліфікаційного оцінювання» в рамках так званої переатестації суддів (п. 6 прикінцевих і перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково.

47.                

Урегулювати механізм притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в одному законодавчому акті.

п. 44 CDL-AD(2010)029

Підстави для дисциплінарної відповідальності, дисциплінарна процедура і стягнення вичерпно визначені у Законі «Про судоустрій і статус суддів». Однак є ризик тлумачення, що у разі звільнення судді за порушення присяги він проходитиме дисциплінарну процедуру двічі – один раз щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, другий – щодо звільнення за порушення присяги (ст. 32 Закону «Про Вищу раду юстиції»).

Висновок: рекомендацію втілено частково.

48.                

Законодавчо врегулювати право судді на виклик свідка та на участь у допиті свідка при розгляді дисциплінарної справи щодо цього судді.

п. 73 CDL-AD(2010)026

Суддя, стосовно якого відкрито провадження, та (або) його представник мають право надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи (ст. 95 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

49.                

Детально описати окремі права захисту, надані судді. Передбачити, що член-доповідач Вищої кваліфікаційної комісії суддів, чия позиція схожа з позицією прокурора, має бути виключений з обговорень та участі у голосуванні.

п. 74 CDL-AD(2010)026

Суддя, стосовно якого відкрито провадження, та (або) його представник мають право надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи (ст. 95 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який проводив перевірку, не бере участі у прийнятті рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який проводив перевірку, не бере участі в голосуванні під час прийняття рішення у дисциплінарній справі, але не виключений з обговорень цього питання (ст. 95, 96 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково.

50.                

Надати суддям вищого рівня однакові порівняно з суддями судів нижчого рівня можливості для апеляції на накладені дисциплінарні санкції.

п. 24 CDL-AD(2010)029

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» залишає в межах чинної Конституції право судді місцевого або апеляційного суду оскаржити дисциплінарне стягнення до Вищої ради юстиції і (або) до суду, а судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду – лише до суду.

Висновок: утілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

51.                

Скасувати доплати для судді за роботу з державною таємницею.

п. 72 CDL-AD (2011)033

Закон зберігає доплати за допуск до державної таємниці, який надає Служба безпеки України (ст. 133 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію не враховано.

52.                

Скасувати положення законодавства, яке дозволяє суддям отримувати будь-які нагороди, відзнаки або грамоти.

п. 40 CDL-AD(2010)026

Суддя до звільнення з посади не зможе бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя зможе отримати державну нагороду лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних з ризиком для життя (ст. 55 Закону «Про судоутсрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

53.                

Включити принцип автоматичного розподілу справ до основних принципів суддівського провадження.

п. 31-32 CPL-AD (2013)014

Автоматизований розподіл справ віднесено до засад організації судової влади, однак деякі правила розподілу може бути визначено на підзаконному рівні Радою суддів України (ст. 15 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Практика показала, що таке підзаконне регулювання дало можливість встановити низку винятків, якими часто користувалися для «ручного» розподілу справ.

Висновок: рекомендацію втілено частково.

54.                

Передбачити, що рішення ради юстиції (суддів) стосовно управління та адміністрування системи правосуддя, а також рішення, пов’язані з призначенням, переведенням, просуванням по службі, дисциплінарною відповідальністю чи звільненням повинні бути вмотивованими та містити можливість судового перегляду. Незалежність ради юстиції не означає, що вона знаходиться за межами дії права, і її рішення не можуть бути переглянути в судовому порядку.

п. 39 CCJE (2007) Op. N 10

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів (крім рішень про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи відповідно до ч. 7 ст. 95 Закону «Про судоустрій і статус суддів»), Ради суддів України і Вищої ради юстиції можуть бути предметом судового перегляду згідно із Кодексом адміністративного судочинства.

Висновок: рекомендацію втілено частково.

55.                

Враховувати участь суддів у навчальних заходах при розгляді питання про їх просування на службі.

п. 70 CCJE (2007) Op. N 10

Результати регулярного оцінювання можуть враховуватися під час розгляду питання про обрання судді безстроково та проведення конкурсу на зайняття посади у відповідному суді (ст. 89 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Інформація про результати проходження в Національній школі суддів України спеціальної підготовки кандидата на посаду судді, підготовки судді упродовж перебування на посаді судді є елементом суддівського досьє, яке досліджується під час кваліфікаційного оцінювання, що є підставою для просування по службі судді (ст. 85 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

56.                

Забезпечити залучення суддів до ухвалення рішень стосовно управління судами, визначення судового бюджету та його розподілу на місцевому і національному рівнях. Передбачити консультації з суддями з приводу планів стосовно будь-яких змін до закону (про статус суддів), а також з приводу визначення винагороди за працю та їх соціальне забезпечення.

п. 1.8 DAJ/DOC (98) 23

Рада суддів України бере через свого представника участь у бюджетному процесі, а також здійснює контроль за організацією діяльності судів (ст. 131 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково.

57.                

Передбачити, що у тих державах, де існує випробувальний період перед тим, як приймається рішення про призначення на посаду судді на постійній основі або там, де суддя призначається на посаду на обмежений визначений строк, що може поновлюватися, рішення про непризначення на посаду на постійній основі або про непоновлення призначення може бути винесено лише незалежним органом або на підставі його пропозиції, рекомендації або погодження з ним чи висловленої ним думки.

п. 3.3 DAJ/DOC (98) 23

Верховна Рада обирає суддю безстроково або його звільняє з посади лише на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів, більшість у складі якої становлять судді, обрані суддями.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

58.                

Надати Вищій раді юстиції право ініціювати розробку та зміну мережі судів.

п. 129(25) CDL-AD(2010)026

Органи суддівського самоврядування не мають відношення до зміни мережі судів. Щоправда, такі зміни може пропонувати Президентові Державна судова адміністрація (ст. 19 Закону «про судоустрій і статус суддів).

Висновок: рекомендацію не враховано. Повне врахування рекомендації вимагає внесення змін до Конституції, однак сьогодні можна передбачити участь органів суддівського самоврядування у цьому процесі.

59.                

Установити мережу судів загальної юрисдикції, їх утворення, реорганізацію чи ліквідацію на рівні закону.

п. 15 CPL-AD (2013)014

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» регулює це питання в межах чинної Конституції, яка закріпила повноваження утворювати суди за Президентом. Водночас закон зберіг не передбачене Конституцією повноваження Президента ліквідовувати суди.

Висновок: рекомендацію не враховано, хоча Президента можна було в рамках чинної Конституції позбавити повноваження ліквідовувати суди Повне втілення вимагає змін до Конституції.

60.                

Відмовитися від 4-рівневої судової системи.

п. 15 CDL-AD(2010)026

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» регулює це питання в межах чинної Конституції, яка закріпила чотириланкову систему судів загальної юрисдикції.

Висновок: утілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

61.                

Надати повноваження Верховному Суду щодо вирішення колізій у питаннях не лише матеріального права, а й процесуального права.

п. 29-34 CDL-AD(2010)026

Верховний Суд отримає можливість переглядати справи й у разі неоднакового застосування норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил юрисдикції або підсудності справ.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

62.                

Надати Верховному Суду можливість самому вирішувати питання про прийнятність скарг щодо неоднакового застосування закону.

п. 29-34 CDL-AD(2010)026

Питання про допуск справ до перегляду вирішуватиме Верховний Суд (зміни до процесуальних кодексів).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

63.                

Надати Верховному Суду право вирішувати колізії між трьома юрисдикціями (цивільною та кримінальною, господарською та адміністративною).

п. 29-34 CDL-AD(2010)026

Колізії між юрисдикціями Верховний Суд вирішуватиме лише під час перегляду справ як суд останньої інстанції (зміни до процесуальних кодексів).

Висновок: рекомендацію втілено частково. Можна було запровадити механізм прийняття Верховним Судом попередніх рішень з питань юрисдикції.

64.                

Забезпечити сторонам прямий доступ до Верховного Суду у справах про порушення Україною міжнародних зобов’язань.

п. 29-34 CDL-AD(2010)026

Питання про допуск справ до перегляду вирішуватиме Верховний Суд України.

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

65.                

Забезпечити участь суддів у всіх рішеннях щодо створення і розвитку інформаційних технологій у судовій системі.

п. F (V) CCJE(2011)2

Відповідне положення у повноваженнях органів суддівського самоврядування відсутнє. Рада суддів України лише затверджує положення про автоматизовану систему документообігу суду (ст. 15 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок: рекомендацію втілено частково.

66.                

Забезпечити публікацію «окремих думок» суддів разом з рішенням у справі. Це може посприяти поліпшенню змісту рішення, а також допомогти у розумінні рішення і еволюції закону.

п. 51 CCJE(2008)5

До Єдиного державного реєстру судових рішень включатимуть також окремі думки суддів (ст. 3 Закону «Про доступ до судових рішень»).

Висновок: рекомендацію враховано повністю.

67.                

Установити адекватні процесуальні строки в цивільних, кримінальних та адміністративних справах.

п.11 CCJE(2013)4

Відповідні положення відсутні. Очікується, що вони будуть в іншому законі.

Висновок: рекомендацію не враховано.

68.                

Визначити на законодавчому рівні прискорювальні або компенсаторні заходи у випадках надто тривалого судового або виконавчого провадження. Зокрема, ухвалити спеціальний закон щодо тривалості провадження. Запровадити грошову компенсацію у випадку невиправдано тривалого судового провадження у кількості, що сумісна з прецедентним правом Європейського суду з прав людини. Основні критерії для присудження моральної шкоди і загальні критерії для визначення матеріальної шкоди мають бути чітко і детально виписані в законі. В тих країнах, де існують системні проблеми з тривалістю судового провадження ці критерії мають бути попередньо оцінені Комітетом Міністрів у співпраці з Європейським судом.

п. 245, 247 CDL-AD(2006)036rev

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання.

Висновок: Утілення рекомендації може здійснено через підготовку і ухвалення іншого закону.

69.                

Забезпечити регулярне публікування звітів щодо ефективності правозастосування, у тому числі про затримки (у правозастосуванні) та їх причини, а також про різні правозастосовні методи. Доручити публікування таких звітів раді юстиції (суддів) або будь-якому іншому незалежному органу судової системи. Спеціальний підрозділ такого органу повинен мати справу з застосуванням судових рішень щодо державних утворень (органів).

п. 23 CCJE (2010) Op. N 13

Відповідні положення відсутні.

Висновок: рекомендацію не враховано. Утілення рекомендації може бути здійснено і без законодавчих змін за допомогою практичних кроків.

70.                

Створити посади в межах судів, які відповідають за роботу з пресою під відповідальність судів або під відповідальність суддівських рад чи інших незалежних органів.

п. 19, 46 CM/Rec(2010)12

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання.

Висновок: утілення рекомендації вимагає практичних кроків, а не законодавчих змін.

71.                

Забезпечити проведення спільних навчальних заходів для суддів та адвокатів на теми, що становлять спільний інтерес для обох професій.

п. VII (Rec) CCJE(2013)4

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання.

Висновок: утілення рекомендації вимагає практичних кроків, а не законодавчих змін.

72.                

Забезпечити проведення навчань працівників апарату судів з технічних (неправових) питань.

п. 75 (D) (rec) CCJE(2008)5

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання.

Висновок: утілення рекомендації вимагає практичних кроків, а не законодавчих змін.

73.                

Включити до кодексів суддівської та адвокатської етики норми щодо взаємовідносин між двома професіями.

п. 20 CCJE(2013)4

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання.

Висновок: утілення рекомендації вимагає практичних кроків, а не законодавчих змін.

74.                

Включити до шкільних та університетських програм освіти опис судової системи, візити до судів та активне вивчення судових процедур.

п. 12 CCJE (2005) OP No. 7

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання.

Висновок: утілення рекомендації вимагає практичних кроків, а не законодавчих змін.

75.                

Запровадити інститут повної конституційної скарги до Конституційного Суду в усіх випадках вчинення порушення прав людини індивідуальними актами органів, рішення яких є предметом перегляду у Конституційному Суді.

п. 11 CDL-AD(2013)034

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання, оскільки воно врегульовано Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд».

Висновок: утілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

76.                

Визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на конституційному рівні.

п. 23 CDL-AD(2013)034

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» не регулює це питання, оскільки воно врегульовано Конституцією.

Висновок: утілення рекомендації вимагає змін до Конституції.

77. Забезпечити належну винагороду членів ради юстиції (суддів) відповідно до їх становища і робочого навантаження в рамках ради. п. 36 CCJE (2007) Op. № 10

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» встановлює посадовий оклад члена Вищої ради юстиції на рівні судді Верховного суду України. 

Висновок: рекомендацію враховано повністю.